After Twenty Years

The policeman on the beat moved up the avenue impressively. The impressiveness was habitual and not for show, for spectators were few. The time was barely 10 o’clock at night, but chilly gusts of wind with a taste of rain in them had well nigh de-peopled the streets.

ПерекладПоліцейський на обході статечно рушив проспектом. Статечність була в нього звичкою, а не показухою, бо глядачів було мало. Ледве минула десята вечора, але холодні пориви вітру з присмаком дощу майже зовсім спорожнили вулиці.

Trying doors as he went, twirling his club with many intricate and artful movements, turning now and then to cast his watchful eye adown the pacific thoroughfare, the officer, with his stalwart form and slight swagger, made a fine picture of a guardian of the peace. The vicinity was one that kept early hours. Now and then you might see the lights of a cigar store or of an all-night lunch counter; but the majority of the doors belonged to business places that had long since been closed.

ПерекладСмикаючи на ходу дверні ручки, хитромудро й вправно крутячи кийком, час від часу кидаючи пильний погляд уздовж мирної вулиці, офіцер зі своєю міцною постаттю й легенькою розв’язністю в ході мав чудовий вигляд охоронця порядку. Квартал був з тих, що рано лягають спати. Подекуди можна було помітити вогні тютюнової крамниці чи нічної закусочної, але більшість дверей вели до контор і магазинів, які давно зачинилися.

When about midway of a certain block the policeman suddenly slowed his walk. In the doorway of a darkened hardware store a man leaned, with an unlighted cigar in his mouth. As the policeman walked up to him the man spoke up quickly.

ПерекладДесь на середині одного з кварталів поліцейський раптом уповільнив крок. У дверному заглибленні темної господарської крамниці стояв, спершись на одвірок, чоловік із незапаленою сигарою в роті. Щойно поліцейський підійшов, той квапливо заговорив.

“It’s all right, officer,” he said, reassuringly. “I’m just waiting for a friend. It’s an appointment made twenty years ago. Sounds a little funny to you, doesn’t it? Well, I’ll explain if you’d like to make certain it’s all straight. About that long ago there used to be a restaurant where this store stands—‘Big Joe’ Brady’s restaurant.”

Переклад— Усе гаразд, офіцере, — запевнив він. — Я просто чекаю на приятеля. Ми домовилися про цю зустріч двадцять років тому. Вам це, мабуть, здається трохи дивним, еге ж? Що ж, можу пояснити, якщо хочете переконатися, що все чисто. Приблизно тоді на місці цієї крамниці був ресторан — ресторан «Великого Джо» Брейді.

“Until five years ago,” said the policeman. “It was torn down then.”

Переклад— Ще п’ять років тому був, — сказав поліцейський. — Тоді його знесли.

The man in the doorway struck a match and lit his cigar. The light showed a pale, square-jawed face with keen eyes, and a little white scar near his right eyebrow. His scarfpin was a large diamond, oddly set.

ПерекладЧоловік у дверях чиркнув сірником і запалив сигару. Світло виказало бліде обличчя з квадратною щелепою й пронизливими очима та маленький білий шрам біля правої брови. Шпилька в його краватці була з великого діаманта в дивній оправі.

“Twenty years ago to-night,” said the man, “I dined here at ‘Big Joe’ Brady’s with Jimmy Wells, my best chum, and the finest chap in the world. He and I were raised here in New York, just like two brothers, together. I was eighteen and Jimmy was twenty. The next morning I was to start for the West to make my fortune. You couldn’t have dragged Jimmy out of New York; he thought it was the only place on earth. Well, we agreed that night that we would meet here again exactly twenty years from that date and time, no matter what our conditions might be or from what distance we might have to come. We figured that in twenty years each of us ought to have our destiny worked out and our fortunes made, whatever they were going to be.”

Переклад— Рівно двадцять років тому, саме цього вечора, — сказав чоловік, — я вечеряв тут, у «Великого Джо» Брейді, з Джиммі Веллсом, моїм найближчим другом і найліпшим хлопцем на світі. Ми з ним виросли тут, у Нью-Йорку, мов рідні брати. Мені було вісімнадцять, Джиммі — двадцять. Наступного ранку я мав вирушати на Захід — шукати щастя. Джиммі з Нью-Йорка було б не витягти нізащо: він вважав, що це єдине місце на землі. Отож тієї ночі ми домовилися зустрітися тут знову рівно через двадцять років, день у день і година в годину, хоч би як нам тоді велося і хоч би звідки довелося добиратися. Ми міркували так: за двадцять років доля кожного з нас уже визначиться, а статки — якими б вони не були — вже будуть зароблені.

“It sounds pretty interesting,” said the policeman. “Rather a long time between meets, though, it seems to me. Haven’t you heard from your friend since you left?”

Переклад— Звучить досить цікаво, — сказав поліцейський. — Хоча проміжок між зустрічами, як на мене, завеликий. А від друга ви відтоді нічого не чули?

“Well, yes, for a time we corresponded,” said the other. “But after a year or two we lost track of each other. You see, the West is a pretty big proposition, and I kept hustling around over it pretty lively. But I know Jimmy will meet me here if he’s alive, for he always was the truest, stanchest old chap in the world. He’ll never forget. I came a thousand miles to stand in this door to-night, and it’s worth it if my old partner turns up.”

Переклад— Ну, якийсь час ми листувалися, — відповів той. — Але за рік чи два загубили один одного. Бачте, Захід — штука величезна, а я мотався по ньому без упину. Та я знаю: Джиммі прийде, якщо живий, бо він завжди був найвірнішою, найнадійнішою людиною на світі. Він ніколи не забуде. Я проїхав тисячу миль, щоб сьогодні стояти в цих дверях, і воно того варте, якщо мій давній товариш з’явиться.

The waiting man pulled out a handsome watch, the lids of it set with small diamonds.

ПерекладТой, хто чекав, дістав гарний годинник, кришки якого були оздоблені дрібними діамантами.

“Three minutes to ten,” he announced. “It was exactly ten o’clock when we parted here at the restaurant door.”

Переклад— За три хвилини десята, — оголосив він. — Рівно о десятій ми розійшлися тут, біля дверей ресторану.

“Did pretty well out West, didn’t you?” asked the policeman.

Переклад— Непогано влаштувалися на Заході, еге ж? — спитав поліцейський.

“You bet! I hope Jimmy has done half as well. He was a kind of plodder, though, good fellow as he was. I’ve had to compete with some of the sharpest wits going to get my pile. A man gets in a groove in New York. It takes the West to put a razor-edge on him.”

Переклад— Ще б пак! Сподіваюся, Джиммі влаштувався хоч наполовину так добре. Він, щоправда, був із тих, хто потихеньку тягне свою лямку, хоч і хороший хлопець. А мені, щоб нагребти своє, довелося змагатися з найгострішими головами. У Нью-Йорку людина входить у колію. Тільки Захід загострює її, як бритву.

The policeman twirled his club and took a step or two.

ПерекладПоліцейський покрутив кийком і ступив крок чи два.

“I’ll be on my way. Hope your friend comes around all right. Going to call time on him sharp?”

Переклад— Піду вже. Сподіваюся, ваш друг прийде. Що, дасте йому рівно стільки й ні хвилини більше?

“I should say not!” said the other. “I’ll give him half an hour at least. If Jimmy is alive on earth he’ll be here by that time. So long, officer.”

Переклад— Ще чого! — сказав той. — Я дам йому принаймні півгодини. Якщо Джиммі живий на цій землі, то до того часу він буде тут. Бувайте, офіцере.

“Good-night, sir,” said the policeman, passing on along his beat, trying doors as he went.

Переклад— На добраніч, сер, — сказав поліцейський і рушив своїм маршрутом далі, смикаючи на ходу двері.

There was now a fine, cold drizzle falling, and the wind had risen from its uncertain puffs into a steady blow. The few foot passengers astir in that quarter hurried dismally and silently along with coat collars turned high and pocketed hands. And in the door of the hardware store the man who had come a thousand miles to fill an appointment, uncertain almost to absurdity, with the friend of his youth, smoked his cigar and waited.

ПерекладТепер сіялася дрібна холодна мжичка, а вітер, що досі налітав непевними поривами, тепер дув рівно й сильно. Ті нечисленні перехожі, що ще снували в цьому кварталі, поспішали похмуро й мовчки, піднявши коміри й засунувши руки в кишені. А в дверях господарської крамниці той, хто проїхав тисячу миль заради зустрічі з другом своєї юності — зустрічі такої непевної, що це межувало з безглуздям, — курив сигару й чекав.

About twenty minutes he waited, and then a tall man in a long overcoat, with collar turned up to his ears, hurried across from the opposite side of the street. He went directly to the waiting man.

ПерекладХвилин двадцять він так чекав, аж раптом високий чоловік у довгому пальті з коміром, піднятим до самих вух, поспіхом перетнув вулицю з протилежного боку. Він пішов просто до того, хто чекав.

“Is that you, Bob?” he asked, doubtfully.

Переклад— Це ти, Бобе? — непевно спитав він.

“Is that you, Jimmy Wells?” cried the man in the door.

Переклад— Це ти, Джиммі Веллсе? — вигукнув чоловік у дверях.

“Bless my heart!” exclaimed the new arrival, grasping both the other’s hands with his own. “It’s Bob, sure as fate. I was certain I’d find you here if you were still in existence. Well, well, well! —twenty years is a long time. The old restaurant’s gone, Bob; I wish it had lasted, so we could have had another dinner there. How has the West treated you, old man?”

Переклад— Ну й діла! — вигукнув новоприбулий, схопивши обидві руки іншого у свої. — Це таки Боб, без жодного сумніву. Я був певен, що знайду тебе тут, якщо ти ще на цьому світі. Ну й ну! Двадцять років — довгий час. Старого ресторану вже нема, Бобе; шкода, що він не вцілів, ми б повечеряли там ще раз. Як тебе приймав Захід, друже?

“Bully; it has given me everything I asked it for. You’ve changed lots, Jimmy. I never thought you were so tall by two or three inches.”

Переклад— Чудово; він дав мені все, про що я його просив. Ти дуже змінився, Джиммі. Ніколи б не подумав, що ти вищий на два-три дюйми.

“Oh, I grew a bit after I was twenty.”

Переклад— А, я ще трохи підріс після двадцяти.

“Doing well in New York, Jimmy?”

Переклад— Як тобі в Нью-Йорку, Джиммі?

“Moderately. I have a position in one of the city departments. Come on, Bob; we’ll go around to a place I know of, and have a good long talk about old times.”

Переклад— Так собі, помірно. Маю посаду в одному з міських відомств. Ходімо, Бобе; завернемо в одне місце, яке я знаю, і гарненько побалакаємо про давні часи.

The two men started up the street, arm in arm. The man from the West, his egotism enlarged by success, was beginning to outline the history of his career. The other, submerged in his overcoat, listened with interest.

ПерекладДвоє рушили вулицею під руку. Чоловік із Заходу, чия пиха роздулася від успіху, почав змальовувати історію своєї кар’єри. Інший, потонувши у своєму пальті, слухав зацікавлено.

At the corner stood a drug store, brilliant with electric lights. When they came into this glare each of them turned simultaneously to gaze upon the other’s face.

ПерекладНа розі стояла аптека, залита сяйвом електричних ламп. Опинившись у цьому яскравому світлі, обидва водночас повернулися, щоб глянути в обличчя один одному.

The man from the West stopped suddenly and released his arm.

ПерекладЧоловік із Заходу раптом зупинився й вивільнив свою руку.

“You’re not Jimmy Wells,” he snapped. “Twenty years is a long time, but not long enough to change a man’s nose from a Roman to a pug.”

Переклад— Ти не Джиммі Веллс, — гаркнув він. — Двадцять років — довгий строк, але не настільки, щоб перетворити римський ніс на кирпатий.

“It sometimes changes a good man into a bad one,” said the tall man. “You’ve been under arrest for ten minutes, ‘Silky’ Bob. Chicago thinks you may have dropped over our way and wires us she wants to have a chat with you. Going quietly, are you? That’s sensible. Now, before we go on to the station here’s a note I was asked to hand you. You may read it here at the window. It’s from Patrolman Wells.”

Переклад— Зате іноді він перетворює добру людину на погану, — сказав високий. — Ви під арештом уже десять хвилин, «Шовковий» Бобе. Чикаго вважає, що ви могли завітати до нас, і телеграфує, що хоче з вами побалакати. Підете тихо? Це розумно. А тепер, перш ніж ми рушимо до відділку, ось записка, яку мене просили вам передати. Можете прочитати її тут, біля вітрини. Це від патрульного Веллса.

The man from the West unfolded the little piece of paper handed him. His hand was steady when he began to read, but it trembled a little by the time he had finished. The note was rather short.

ПерекладЧоловік із Заходу розгорнув невеликий аркуш, який йому вручили. Коли він почав читати, рука була твердою, але до кінця вже трохи тремтіла. Записка була досить короткою.

Bob: I was at the appointed place on time. When you struck the match to light your cigar I saw it was the face of the man wanted in Chicago. Somehow I couldn’t do it myself, so I went around and got a plain clothes man to do the job.

ПерекладБобе! Я прийшов на місце вчасно. Коли ти чиркнув сірником, щоб запалити сигару, я побачив, що це обличчя людини, яку розшукують у Чикаго. Чомусь я не зміг зробити цього сам, тож пішов і привів агента в цивільному, щоб він це зробив.

JIMMY.

ПерекладДЖИММІ.